новини

Голодомор 1933-го в Сумах: від голоду помер кожний 12-й мешканець

07.12.2022 23:33

Незважаючи на те, що цьогоріч виповнюється вже 90-та річниця одної з найстрашніших трагедій українського народу – Голодомору 1932-1933 років, до сих пір не встановлена чисельність жертв, яка б остаточно задовольнила різних дослідників. Наразі цифри, що їх називають, дуже різняться: Музей Голодомору разом із колишніми слідчими СБУ у справі Голодомору називають 10,5 млн, вчені Гарвардського університету - 5,5 млн, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи - 3,9 млн. На думку історика і сумської незалежної дослідниці Олени ПРИЙМАЧ, більш вірогідна остання цифра. Проте в даному матеріалі мова йтиме не стільки про кількість, скільки детально про ситуацію в 1932-1933 роках у м. Суми.

- Як правило, наголос у проблематиці Голодомору завжди робиться на тому, що він як акт геноциду був спрямований виключно проти селянства. Але дуже серйозно постраждали і міста, - зазначає дослідниця.

Існують документи, в яких чітко зафіксовано факт смерті людини. Це Книги записів актів про смерть, що їх ведуть місцеві відділи реєстрації актів цивільного стану (за радянських часів загси – скорочено від «органи запису актів громадянського стану»). Ці книги дозволяють вирахувати кількість померлих від голоду в 1932-1933 роках, а отже можуть стати відправним пунктом для обрахування загальної кількості мешканців радянської України – жертв Голодомору.

Книги загсів по Сумській області відскановані та викладені в Інтернеті: http://daso.sm.gov.ua/ в розділі «Книги реєстрації актів громадянського стану про смерть 1932-1933 рр. по районам Сумської області». Дані за 1932 та 1933 рр. дозволили мені скласти повну картину голодомору в Сумах. Результатом дослідження стала монографія «Голод у Сумах. 1932-1933 роки», яка містить алфавітний мартиролог всіх померлих у 1932 році від голоду, а також всіх без виключення померлих за 1933 рік.

Померлих у 1933-му – майже втричі більше!

В книгах загсу м. Суми в більшості випадків причини смерті зазначені. І цим вони відрізняються від відповідних документів по сільській місцевості, де переважають записи або без зазначення причини смерті, або з формулюванням «був хворий» тощо. Правила реєстрації актів цивільного стану регламентують реєстрацію факту смерті людини наступним чином: запис робиться протягом трьох днів після смерті на підставі лікарського свідоцтва. У виключних інших випадках – на підставі рішення суду або повідомлення з місць тимчасового утримання (тюрма, ізолятор тощо). Реєстратор спирався на лікарське свідоцтво або записував зі слів родичів чи інших людей, які повідомляли про смерть людини. В книгах, які викладені в інтернеті, довідки відсутні, є лише вказівка на їх наявність при зазначенні причини смерті. Очевидно, що винятковість ситуації, коли через високий рівень смертності не всі випадки були засвідчені лікарем, уможливив спрощену процедуру реєстрації, а саме – зі слів свідків.

Таким чином, у 1932 році всього померлих за рік було 1329 осіб (така кількість записів про смерть у книгах загсу). В тому числі в Сумах - 1173, с. Баранівка – 82, с. Піщане – 35, с. Баси – 39.

У 1933 році – всього померлих 3713 осіб (на основі розшифрованих записів про смерть книг загсу). В тому числі в Сумах – 3334, с. Баранівка – 213, с. Піщане - 98, с. Баси - 20. При цьому дані по сільським радам фрагментарні, а саме: по Баранівській сільській раді з 213 наявні лише 107 записів, по Басівській сільській раді відсутні записи після 15 травня і до кінця 1933 року, по Піщанській сільській раді немає записів після 21 жовтня і до кінця 1933 року.

З 3713 померли від хвороб, що викликані голодом, 2363 особи: 1615 чоловіків, 748 жінок, з них 486 дітей обох статей (враховані до 16 років включно). Через інші причини померли 1350 осіб (744 чоловіки, 606 жінок, з яких 290 - діти).

Порівняння з 1932 роком показує, що у 1933 році померло на 2384 особи більше, і практично всіх їх можна віднести до померлих внаслідок голоду.

Крім того, варто зазначити, що з 3713 осіб, що померли в 1933 році, 484 особи були мешканцями інших населених пунктів (в переважній більшості це селяни, які померли в сумських лікарнях). З них Білопільський р-н - 42 особи, Гадяцький р-н (Полтавська обл.) - 32, Краснопільський р-н - 66, Лебединський р-н - 35, Липоводолинський р-н - 71, Лохвицький р-н (Полтавська обл.) - 8, Миропільський р-н (зараз частина Краснопільського р-ну) - 56, Недригайлівський р-н - 8, Роменський р-н - 7, Сумський р-н - 75, Тростянецький р-н - 32, Улянівський р-н (зараз частина Білопільського р-ну) - 39, Гайворонський (Кіровоградська обл.), Миргородський, Зінковецький (Полтавська обл.), Новгород-Сіверський р-н (Чернігівська обл.), Смілянський р-н (Чернігівська обл.), Конотопський, Охтирський р-н – по 1 особі, інших районів – 6 осіб.

Таким чином, безпосередньо мешканців Сум, Баранівки, Басів, Піщаного від голоду померло приблизно 1883 особи.

Найстрашнішими місяцями були травень – серпень 1933-го. Максимум прийшовся на липень: із 740 померлих (цифра більше, ніж утричі перевищує середньомісячну смертність) 609 осіб (430 чоловіків, 179 жінок, з яких дітей обох статей - 105) померли від хвороб внаслідок голоду.

Якщо відокремити 484 померлих немісцевих, то залишається 3229 жителів Сум. Для міста із населенням 35-40 тис. людей це означає, що у 1933 році помер кожний 12-й мешканець. Наймолодшою із діагнозом «інаніціо» (виснаження) була 2-місячна Ніна Босенко, що померла 15 червня. Її мати була вчителькою ФЗС – фабрично-заводської «семирічки». Найстаршим – 97-річний безхатько Кононенко, помер 16 червня у лікарні від «інаніціо».

Страшні діагнози

Inanitio – латинське слово, яке в перекладі означає виснаження. Як причина смерті воно вказано 962 рази! Слово «виснаження» українською та російською написано у 352 випадках, безбілкові набряки - 98, ентероколіт - 194. Прочерк, «не вказано», «невідомо» написано у 722 випадках. Для порівняння: у книгах загсу за 1932 рік практично відсутні записи без зазначення причин смерті. Аналіз сімейних зав’язків дозволяє в більшості випадків віднести ці смерті в 1933 році до таких, що були спричинені голодом.

Втім, аби не бути надто упередженою, померлих - старших за 70 років - без зазначеної причини я не відносила до тих, хто помер від голоду (тобто вважала їх померлими через старість).

Наприклад, родина Власенків:

1) дитина - Власенко Іван Іванович, 1 рік, 4 місяці, проживав у м. Суми, вул. Стецьківський шлях, 5, на утриманні батька (чорнороб цегельні 1), помер 07.03.1933 р., причина смерті: не вказано;

2) дитина - Власенко Федір Іванович, 5 років, проживав у м. Суми, вул. Новопоселенська, 8, на утриманні батька (грабар цегельні), помер вдома 09.06.1933 р., причина смерті: не вказано;

3) батько - Власенко Іван Афанасійович, 35 років, проживав у м. Суми, вул. Братушкінська, 68, грабар цегельного з-ду, помер вдома 08.09.1933 р., причина смерті: інаніціо;

4) мати - Власенко Христя Семенівна, 35 років, проживала у м. Суми, вул. Братушкінська, 68, безробітна, померла вдома 20.10.1933 р., причина смерті: коліт.

Тільки у батька вказана причина смерті «інаніціо» (виснаження), у дітей причина смерті не вказана. Також вказані різні адреси, ймовірно, родина міняла місця проживання. Втім дані, що збігаються (по-батькові у дітей, професія батька) дозволяють припустити, що ці люди – члени однієї родини.

Причини голоду

Якими були причини голоду? В Сумах (як і скрізь по Україні) була впроваджена карткова система на продукти. За свідченнями сум’ян, працівник заводу Фрунзе отримував 1 кг хлібу, а утриманець з його родини – 300 г на добу. Не виділявся хлібний пайок кустарям-одноосібникам. Тому велика категорія померлих у Сумах - це члени сім’ї, яку утримував безробітний, чоботар чи вартовий: 109 осіб – утриманці, де годувальник був вартовим (сторожем, охоронцем), 103 особи – з сімей, де годувальник був безробітним, 77 утриманців із сімей чоботарів. Втім, найбільша кількість померлих були з сімей працівників заводу ім. Фрунзе – більше 300 осіб.

Окремо зазначу той факт, що медичні заклади забезпечувались продуктами харчування вкрай недостатньо. Сотні людей помирали від інаніціо та інших «голодних» хвороб, вже перебуваючи у лікарні. Більш як 400 селян привезли до Сум у надії, що тут їх врятують, втім вони померли. Помирали від голоду також працівники медзакладів та члени їх родин:

Будкова Наталя Іванівна, 35 років, проживала у м. Суми, вул. Іллінська, 39, санітарка 3-го диспансеру, померла вдома 26.07.1933 р., причина смерті: інаніціо;

Будкова Софія Федорівна, 60 років, проживала у м. Суми, вул. Іллінська, 39, на утриманні чоловіка (безробітний), померла вдома 31.07.1933 р., причина смерті: інаніціо;

Дейнеко Петро Семенович, 82 роки, проживав у м. Суми, вул. Псільська, 56, вартовий 2-го диспансеру, помер у лікарні 30.08.1933 р., причина смерті: виснаження;

Назаренко Гнат Федорович, 60 років, проживав у м. Суми, у 1-му диспансері, двірник 1-го диспансеру, помер 01.03.1933 р., причина смерті: не вказано;

Назаренко Марфа Гнатівна, 18 років, проживала у м. Суми, у 2-му диспансері, медсестра, померла 03.03.1933 р., причина смерті: не вказано;

Ридзинська Агата Андріївна, 70 років, проживала у м. Суми, Петрівська пл., 5, на утриманні дочки (фельдшер 3-го диспансеру), померла у лікарні 10.09.1933 р., причина смерті: інаніціо.

В один рік в одній родині помирало кілька людей…

Сум’яни помирали сім’ями. Більш як 200 родин втратили у 1933 році від 2 до 6 осіб.

Наприклад, родина Берестовських (4 особи):

28 травня – 4-річний Федір помер у лікарні, причину смерті не вказано, 5 червня – 10-річний Борис - від інаніціо, 12 червня – батько Олександр Дмитрович, безробітний, від інаніціо, 10 липня – 6-річна Зіна від безбілкових набряків.

Родина Голохвост (3 особи – діти): 14 вересня – 4-річна Олена, причина смерті не вказана, 29 вересня – 8-річна Антоніна - від безбілкових набряків, 11 жовтня – 11-річна Настя - від безбілкових набряків.

Родина Едель (3 особи, 3 покоління – батько, син, онука): 7 липня - Іван Григорович, 63 роки, чоботар, причина смерті: виснаження, 18 липня - Олена Петрівна, 2,5 роки, на утриманні батька (безробітний), померла вдома, причина смерті не вказана, 11 листопада - Петро Іванович, 28 років, помер у лікарні від інаніціо.

Родина Медведєвих (4 дитини з однієї родини): 3 червня - 4-річний Степан (тут можлива помилка: або інше ім’я, або це подвійний запис про одну й ту саму особу), причина смерті не вказана, 9 червня – 8-річна Наталка - від інаніціо, 30 липня - 6-річний Василь - від інаніціо,

8 серпня – 5-річний Степан, від інаніціо.

Родина Павленків (6 осіб – батьки та діти): 4 квітня померла 1-річна дочка Надія від запалення мозку, 24 квітня – 6-річна дочка Олександра від інаніціо, 19 травня – 9-річна дочка Віра від інаніціо,

12 липня – 15-річний син Олександр від інаніціо, 27 липня – батько Михайло Іванович, 47 років, муляр заводу ім. Фрунзе, причина смерті не вказана, 14 серпня – 40-річна мати Марія Володимирівна, від інаніціо.

Родина Помазан (4 особи померли протягом місяця, 3 покоління – мати, дочка і її двоє дітей): 6 червня – бабуся Пелагея Семенівна, 77 років, померла вдома, причина смерті не вказана, 10 червня – 4-річна Лідія померла вдома від інаніціо, 14 червня - 8-річний Михайло помер вдома від інаніціо, 25 червня – 33-річна Настя Герасимівна, мати дітей, вона утримувала сім’ю, працювала поденно чорноробом, померла у лікарні від інаніціо.

Метою дослідження та публікації результатів було бажання розповісти про жителів нашого міста, які померли в 1933 році через голод. А також зробити наголос на тому, що від недоїдання масово вмирали не тільки селяни, а й містяни. Можливо, замовчування або деактуалізація цього факту сталася через те, що він не вписувався у панівну концепцію причини голоду як «боротьби Сталіна з українським селянством». В грандіозному всеукраїнському проєкті часів президентства В. Ющенка «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років» (а це величезні фоліанти зі списками людей, що померли в 1932-1933 роки, окремий – на кожну область України, 19 томів) ви не знайдете списку померлих сум’ян. Хоча документи були, і навіть відскановані. Отже я ліквідувала цю білу пляму в історії.

Непроста історія видання…

Дослідниця спробувала видати книгу про Голодомор у м. Суми коштом Сумської міськради. Наприкінці 2018 року подала заявку до Експертної ради з підтримки книговидавничої справи та книгорозповсюдження в м. Суми СМР і в 2019-му отримала відповідь, що через брак коштів питання про фінансування книги відкладено. Такими воно є і до сьогодні… Так само на звернення Олени Приймач прореагував і депутатський корпус міської ради. Тож книгу історикиня видала власним коштом накладом всього 50 екземплярів. Один екземпляр купив депутат СМР Ігор Перепека.

Детальніше про дослідження – у історичному блозі Олени Приймач:

https://olenasumy.wordpress.com/2019/08/20/голод-в-сумах-в-1933-году/

https://olenasumy.wordpress.com/2020/01/08/уривок-з-книги-голод-у-сумах-1932-1933/


Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook


п»ї
Повернутись до списку новин