новини

Як сумська журналістка рятувалася від грабіжників прямо в центрі міста

06.02.2023 21:51

Небезпека може чатувати на нас будь-де. Навіть якщо сьогодні в місті досить спокійно, зловмисники не сплять і чекають на своїх жертв…

Ледь не потрапила в лапи розбійників нещодавно гостя Сум, наша колега Оксана Ковальова, яка завітала до міста. Минулого тижня ввечері з нею сталася така історія: «Того вечора, близько 18 години, ми з дітьми, вийшовши з маршрутки, рушили до одного з торгових центрів. Проходячи повз банк неподалік, я вирішила зняти готівку з картки. Біля банкомату не було ніякої черги, чому б і не скористатися такою можливістю?

От ми і зняли досить велику суму. Вийшовши на вулицю, пішли до ТРЦ. Ще й здивувалися, що двоє молодих чоловіків, які начебто чекали за нами своєї черги, теж вийшли слідом. Може, вони просто грілися в тому банківському коридорчику? Бо виглядали якимись дуже змерзлими: на обличчі - лише самі очі та носи: зверху натягнуті капюшони, а знизу підняті коміри курток.

Отже, ми вийшли, а вони - за нами. Аж раптом - в голові наче сигнал: терміново купити дитині улюблений млинець, який продається збоку в кіоску!

Ніколи тут раніше не купували тих млинців, але тієї миті чомусь різко розвернулася і попрямувала до кіоску. Поки син обирав, який саме він хоче млинець, вивіску розглядали і вищезгадані два молодики. Та так уважно, що підійшли до мене впритул з обох боків. Я відсторонилася: може, заважаю вивчати асортимент?! Та хлопці наче взяли мене в лещата, якось спритно відгородивши від дитини.

Поки готувався млинець (хвилин 10), ми стояли біля прилавку. І двоє - теж. Майже дихаючи мені в потилицю з обох боків. Звісно, вони бачили, як я розраховувалася.

Я почала здогадуватися, що коїться щось недобре. Тому навіть коли сину дали млинець, не зрушила з місця. Дівчата-продавчині теж запідозрили халепу, спитали у хлопців, що вони замовлятимуть. Ті відповіли: нічого, і стоять. Вже й не треба було ніяких доказів того, що вони просто мене «пасуть»!

Запанікувала серйозно: сумку міцно тримала обома руками перед собою, затиснувши між грудьми і прилавком. Боковим зором бачила, що переслідувачі не зводять з мене очей. Так і стояли всі нерухомо і мовчки.

В мене від переляку шалено колотало серце, а в голові було одне: в цій сумці - всі наші соціальні гарантії, всі наші збереження, картки та документи. І всього цього ми можемо лишитися просто зараз, за одну мить!

Продавчині перешіптувалися між собою і помітно нервували.

Все розуміли і мої діти. Молодший син, надкусивши млинця, просунувся в нас між ногами і віддав його мені. Таким чином виграла якийсь час на свою користь. Попросила в продавчинь серветку начебто витерти дитині руки.

А далі вже діяла експромтом: відтираючи синові на руці неіснуючі плями, голосно зауважила, що він на уроках обмалював собі всі пальці. Вигукнула: «Ой, а я ж забула в школі забрати другу частину прописів з української мови, треба зараз це записати!».

Попросила у дівчат ще одну серветку і ручку. І написала, що за мною - хвіст і що зараз кину їм у віконце свою сумку. Віддала їм цю записку разом з ручкою, яку повертала.

Дівчатка все зрозуміли і відчинили віконце. А я тим часом ламала голову, як в тій ситуації примудритись зняти з себе сумку, яка вдягнена через голову: щоб копатися під тими капюшонами з ремінцем сумки, треба випустити з рук саму сумку, а цього тільки і чекали оці двоє!

Аби відволікти увагу зловмисників та відчепити сумку від ремінців спереду, одночасно розмовляла з продавчинями про те, що зараз зателефоную своєму приятелю, щоб забрав нас, бо діти втомилися, довго гуляємо вже... Одним словом, вела свою рятувальну гру. А потім, подавши дівчатам сигнал очима, різко швиргонула сумку у віконце!

Незнайомці не очікували такого повороту, відійшли трохи далі. Було лячно, бо вони могли увірватися й до кіоску. Тож дівчата швидко зачинилися. А я зателефонувала знайомому правоохоронцю, розповіла про те, що коїться…

Переслідувачі, хоч і відійшли на певну відстань, але з поля зору мене не втрачали. Чатували. Але тут і поліція з’явилася. Побачивши машину, ті двоє кинулися навтьоки. Поки правоохоронці були біля кіоску, їх вже й слід простиг. Та й як їх шукати? Які опізнавальні прикмети? Самісінькі очі з-під капюшону та куртки до підборіддя...

Стражі порядку відвезли нас з дітьми додому, завели до квартири, переконавшись, що всі замки надійні».

Зі слів правоохоронців, таких випадків на вулицях Сум - безліч. І головне - своєчасно помітити та усвідомити, що ти став жертвою переслідування грабіжників. Ніяких сумнівів немає бути, якщо хвіст різко змінює траєкторію руху слідом за вами. Треба діяти негайно: викликати поліцію.

Бережіть себе! Будьте обережними! Адже неприємності можуть очікувати будь-де. У тому числі - на центральній вулиці, в багатолюдному місці!


Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook


п»ї