Мобільні медики на Сумщині: проконсультуватися та отримати ліки можуть мешканці Чернеччинської та Боромлянської громад
Наша область постраждала від російського агресора уже в перші дні війни. Тисячі людей перебували в окупації чи оточенні, відрізані від цивілізації та зв"язку. А дехто навіть втратив свої домівки…
В багатьох населених пунктах зі зруйнованою інфраструктурою не лишилося ні амбулаторії, ні аптеки. Через порушення логістичних шляхів здорожчав проїзд, та й не кожен може дозволити собі приїхати на консультацію до лікарів. Тож на допомогу приходять мобільні медичні команди, які працюють за підтримки ВООЗ. Подекуди - це єдина можливість отримати первинну допомогу.
Із лютого цей проєкт продовжився у Сумській області. Лікарі приїжджають до віддалених населених пунктів, консультують, обстежують хворих, а головне - безкоштовно надають необхідні медикаменти. Торік проєкт показав, що така допомога є дуже потрібною для населення, адже упродовж трьох місяців (вересень - листопад) медики на Сумщині надали більше трьох тисяч консультацій.
«Завдяки регулярним виїздам у сімейних лікарів з’явилась можливість контролювати схеми лікування та їх корегувати. Нерідко буває, що медики стають у тому числі і психологами для пацієнтів, - розповідає Анна Карпова, координаторка проєкту в Сумській області. - Найчастіше команди лікарів Сумщини отримують звернення з приводу ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, хронічних захворювань легень, цукрового діабету. Всім пацієнтам надають безкоштовні ліки».
«Нашу автівку розстріляли росіяни»
Нині лікарі працюють у Чернеччинській та Боромлянській громадах. Про заплановані візити мешканців сіл заздалегідь повідомляють старости. Місцеві жителі охоче йдуть проконсультуватись та отримати медпрепарати. Як ось Олена Верещага із с. Гребениківка, яка пережила нелегкі випробування під час облоги орків.
- Під час окупації ми намагалися розвезти хліб людям, які проживають у селах Жигалівка, Боромля, Гребениківка, Набережне, Братське і Градське, - згадує жінка. - Везли продукти з Сум, і одного дня по дорозі в Градське нашу автівку росіяни розстріляли. Чоловік помер відразу, а мене відправили у Боромлянську лікарню. А там - викликали швидку і доправили до Сумської обласної лікарні, де й надавали медичну допомогу та прооперували. У мене було поранення у спину…»
Нині жінка працює в магазині. Коли приїздять мобільні медичні команди – звісно, звертається за допомогою. «Поговорю, лікарі мені медикаменти випишуть, бо зараз не дуже легко все необхідне знайти. А мені потрібно підтримувати здоров’я, життя, попри все, триває», - говорить Олена.
«Наталю Петрівно, ми на вас так чекали!»
У складі мобільних бригад – лікарі-переселенці. Серед них і сімейна лікарка Наталія Зацепіна. Жінка приїхала з Харкова до с. Сонячне Охтирського району через місяць після російського вторгнення - 2 квітня. Тут вона змогла влаштуватися на півставки консультантом-терапевтом. До війни Наталія Петрівна працювала завідувачкою ендокринного кабінету в військово-медичному центрі північного регіону Харкова.
- Коли ситуація вже була нестерпною - вирішила виїхати, - згадує медик. - Хвилювалась у першу чергу не за себе, а за сина - йому 20 і це найрідніша людина для мене. Коли все почалося, наш головний лікар сказав, щоб ми вирішували самостійно, чи готові продовжувати працювати, чи ні. Оскільки я не військовозобов’язана, написала заяву «за свій рахунок». Тому що ризики були дуже великі! А враховуючи, що моя квартира на Салтівці і проживати там було просто неможливо, - приїхала на Сумщину. Звісно, як і більшість, я думала, що ми тут побудемо тиждень-два і повернемось додому. Але вже незабаром буде рік, як ми тут….
Як згадує жінка, її перший день війни розпочався голосно. 24 лютого вона прокинулась від звуків вибухів – у Харкові було дуже гучно. «До квітня ми проживали у наших родичів у невеличкому будинку, - продовжує пані Наталя. - Був і підвал, і холод, і голод. Більше часу ми перебували у льосі. У тому населеному пункті були часті обстріли, руйнування, то дуже довго доводилося перебувати у сховищі. Одного разу, коли дуже гупало, ми поспішили прикрити ляду від льоха, і я поранила руку. Було не те, що некомфортно - я не могла нею рухати. Після того ми вирішили їхати з рідного Харкова. А мій будинок на Салтівці постраждав від ракетного удару. Гепнуло поруч із моїм під’їздом. У багатоповерхівці немає вікон, дверей. Перекосило саму «коробку», складно потрапити всередину. У мене в під’їзді проживає тільки одна літня жінка. Вона не виїжджала. Тож за великим рахунком мені поки що нікуди й повертатися…»
Для Наталії Зацепіної гуманітарний проєкт мобільних медичних команд - це можливість працювати і допомагати людям. «Люди дійсно нас чекають, тож кожного разу на повторні консультації приходить все більше пацієнтів. Буває, що й самі приїздимо до хворих. І головне ж - що від людей є зворотний зв"язок. Вони кажуть: «Наталю Петрівно, ми на вас так чекали!».
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
