«90. Твій театр. Твоя історія»: 3 квітня сумські щепкінці святкують ювілей
Театр Щепкіна або «Щепка» - так з любов’ю називають сумчани свій Національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна. Він давно став не тільки центром культурного життя, а й візитівкою нашого міста. Як і Альтанка, фонтан Садко, Троїцький собор, театр Щепкіна прикрашає сувенірні листівки та пам’ятні магніти, ставши обличчям Сум, по якому впізнають наше місто.
День народження
Цього року, а саме 3 квітня театр ім. Щепкіна відзначає свій ювілей – 90 років! До речі, сумчани здавна цінують театральне мистецтво. Перше спеціальне приміщення, в якому виступали театральні трупи (здебільшого гастрольні) було споруджено у центрі Сум ще у 1806 році, а у 1880-х роках у місті працювало вже два театри! Тим не менш, офіційною датою створення Сумського театру ім. Щепкіна вважається 3 квітня 1933 року. Тоді був організований пересувний міжрайонний робітничо-колгоспний театр (пізніше - Перший харківський робітничо-колгоспний театр) у м. Лубни, який обслуговував і Харківську область. До Сум цей театр переїхав тільки після заснування Сумської області (10 січня 1939 року), що й поклало основу для створення саме Сумського обласного державного українського драматичного театру ім. Щепкіна. Першим його директором був Петро Петренко, а художнім керівником - народний артист України, засновник театрів у Полтаві, Кам’янці-Подільському, Донецьку - Доміан Козачківський. Саме за ініціативою Козачківського у вересні 1939 р. театру було присвоєно ім’я основоположника реалістичного театрального мистецтва Михайла Щепкіна. А першим постійним приміщенням творчого колективу став «театр Корепанова», який почав свою діяльність ще напередодні Першої світової війни у Сумах на Покровській вулиці – зараз це Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва.
У перший рік свого існування колектив театру трохи перевищував 100 осіб. З огляду на нестачу професійних акторів та режисерів до Сум тоді активно запрошувались митці з різних міст України. Однією з найбільш яскравих творчих особистостей того періоду можна назвати випускника Київського театрального інституту Олександра Льдова, який згодом став першим режисером театру.
Із року в рік…
У роки Другої світової війни актори театру Щепкіна дали в шпиталях і військових частинах близько двох тисяч концертів та вистав. На початку війни театр здав до фонду оборони на будівництво танкової колони понад 200 тисяч карбованців, а це на той час були колосальні кошти! Та лише за 1943 рік сума цих зборів збільшилась до 1 млн 400 руб., які також були спрямовані на підтримку армії.
23 травня 1944 року творча трупа повернулась до Сум з евакуації, аби продовжити активну творчу діяльність. У 60-ті роки ХХ століття до театру приходять нові яскраві молоді особистості - О. Тихомиров, М. Лісова, О. Жаров, В. Неведров, Є. Серебрякова, В. Серебряков, О. Сокол, М. Ластовецький, А. Ластовецька, І. Рибчинський, Н. Михайлова, а репертуар поповнився такими знаменитими творами, як «Сорочинський ярмарок» А. Рябова, «Витівки Скапена» Ж.-Б.Мольєра, «Яблучна леді» О.Флярковського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Тітка Чарлея» О.Фельцмана, «Декамерон» Дж. Боккаччо та багато інших.
У 70-х роках відкривається нова сторінка історії Сумського театру. Цей період пов’язують з видатною постаттю заслуженого артиста УРСР, режисера Ігоря Рибчинського. За деякими джерелами, протягом 1971-1973 років театр показав 1163 вистави у містах і селах області, серед яких такі постановки майстра, як «Перша борозна» І. Кавалерідзе, «Голубі олені» О. Коломійця, «Зустріч опівночі» М. Шевченка, «Під високими зорями» М. Зарудного, «Спляча красуня» В. Каракашева та інші.
У 1980 році Сумський драматичний театр отримує новий статус – театру драми та музичної комедії. У зв’язку з цим постає нелегке завдання - створити єдину трупу, яка могла б ставити вистави від драми до сучасного мюзиклу. До театру запросили яскравих музикантів та вокалістів. Це дозволило колективу вийти на новий щабель майстерності, гучніше заявити себе на всеукраїнському рівні. Зокрема, у 1981 році на республіканському конкурсі театр стає володарем Диплому 1-го ступеня, а столичний глядач високо оцінив яскраві творчі роботи наших театралів.
У 1983-му театр активно гастролює. Географія гастрольних маршрутів включає такі міста, як Запоріжжя, Львів, Полтава (Україна), Вітебськ, Мінськ (Білорусь), Братськ, Іркутськ, Калуга, Ленінград, Саратов, Уфа (Росія), Таллінн (Естонія) та багато інших.
У 1988 році театрали шокують своїх шанувальників яскравою прем’єрою – оперетою «Баядера» Імре Кальмана. Це було справжнє свято чудової музики, розкішних декорацій та костюмів (їх було пошито біля двохсот!). Постановку гучної вистави здійснив народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв Польщі Сергій Сміян, а гра заслуженого артиста України Миколи Ластовецького, артистів – Генадія Козіна та Тетяни Плужник підкорила серця навіть найвибагливіших глядачів.
Складні 90-ті
Незважаючи на тяжкі та буремні 90-ті, сумські театрали випускають низку аншлагових спектаклів. А у 1992 році театр ставить комедію Миколи Куліша «Хулій Хурина», що була «заарештована» у 30-ті роки і тоді ж стала приводом до цькування Леся Курбаса за його експериментальні спроби втілити цей твір на сцені. Через півстоліття постановку драматургічного матеріалу здійснив молодий режисер С. Кузик, а головні ролі зіграли – Т. Корінна (Сара) та С. Корінний (Хуна).
«Аншлаг, усі квитки продано!» - приблизно так у касі театру неодноразово лунала ця фраза напередодні відкриття 66-го театрального сезону, який урочисто стартував 1998 року прем’єрною виставою «Герцог Гонзаго» (п’єса Н. Йорданова, ідея і постановка Т. Криворученка,). Цього ж року до театру приходить неординарна особистість - талановитий головний режисер Володимир Савінов, з чиєю появою пов’язують новий етап розвитку театрального мистецтва Сумщини.
Нове століття, новий статус
Початок ХХІ століття видався для театру не менш тяжким. На долю щепцінців випало немало труднощів - намагання тодішньої влади позбавити театр статусу «драми та музичної комедії» (2005 р.), тяжка матеріально-фінансова ситуація. Але незважаючи на всі перепони, колектив ставить ставку на «кавказьку тему» і в світ виходить музичний спектакль «Витівки Хануми» із запальними грузинськими мелодіями, танцями та піснями на музику композитора Гії Канчелі, у постановці О.Рибчинського (який спеціально прибуває до Сум заради здійснення цієї постановки). Ця вистава отримала шалений успіх, а театр вкотре підтвердив, що він не дарма носить назву Театру драми та музичної комедії!
В цьому ж році в театр приходить нове керівництво - заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін. Під його началом у театрі з’являються Мала сцена – новий глядацький простір; Музей історії театру ім. Щепкіна (налічує понад 200 експонатів); концертна зала, яка нині носить ім’я уславленого диригента Анатолія Кірноза, а також нові локації - балкон і парапет.
У цей час у театрі працюють талановиті та напрочуд обдаровані творчі особистості, серед яких режисер Роман Козак, чия вистава «Пер Гюнт» за твором Г. Ібсена стала переможцем III Всеукраїнського театрального фестивалю – премії «ГРА» (номінація «За найкращу драматичну виставу»). Ця вистава виділялась ще й тому, що в ній був задіяний майже весь колектив театру.
У листопаді 2019 року на посаду головного режисера театру був запрошений знаний у театральному світі майстер - Лінас Маріюс Зайкаускас (Литва) – автор понад 100 оперних та драматичних спектаклів у різних країнах. Одна з його найбільш яскравих постановок на сцені Щепкіна – драматична вистава «Гедда Габлер» за однойменним твором Г. Ібсена.
Але найзнаковішою подією цього періоду можна вважати - присвоєння театру звання «Національний» 8 вересня 2020 року, що стало результатом багаторічних титанічних зусиль без винятку всього колективу театру.
До Перемоги!
24 лютого 2022 року став чорним днем для всієї України. Частина акторів і співробітників вимушені були покинути свої домівки та виїхати за кордон. Між тим, навіть за складних обставин частина творчої трупи, перебуваючи в укритті, продовжувала випускати відеоролики за участю артистів, готувати нові сценічні постановки.
З липня цього ж року в історії театру Щепкіна почалася нова сторінка, яка пов’язана з появою нового керівника – молодого, але досвідченого театрального менеджера Сергія Дорофєєва. В серпні тут відкрили Експериментальну сцену – майданчик творчої свободи, де молоді режисери можуть втілити свої мистецькі фантазії. На ній вже відбулися прем’єри вистав «Легені» (М. Макміллана) у постановці режисера Владислава Писарева; «Борщ» (О.Вишні) режисера Дмитра Некрасова; «Квартет» у постановці Микити Полякова та інші.
Осінь 2022 р. стала ювілейною для сумських театралів, бо в жовтні був відкритий 90-й творчий сезон – сезон Перемоги - масштабною прем’єрою «Ромео&Джульєтта» за твором Вільяма Шекспіра у постановці заслуженого артиста України Максима Булгакова.
Театр Щепкіна, як і в далекі 1940-ві постійно залучається до благодійних зборів на потреби військових та, між тим, дарує своєму глядачу ковток свіжого повітря і можливість хоча б на декілька годин відволіктись від трагічних подій сьогодення. Завдяки своїм постановкам, комедійним виставам, концертним проєктам «Christmas Cabaret», «Valentines Cabaret», «Spring Cabaret» Національний академічний театр Щепкіна став своєрідним дефібрилятором, який запустив культурне серце Сумщини.
Тож нехай воно б’ється з новою силою, надає змогу жити і розвиватись мистецтву і культурі нашого регіону!
Оксана Войтенко
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
