Креативний відчайдух із Великої Писарівки: як 43-річний Олексій Скоркін розмальовує руїни прикордоння яскравими фарбами
Селище Велика Писарівка розташоване за кілька кілометрів від кордону з ворогом: до однієї вулиці – 7 км, до іншої – п’ять, а якщо полем навпростець, то і взагалі й чотирьох не буде.
Одразу після повномасштабного вторгнення звідси масово почали виїжджати місцеві мешканці. Щоправда, невдовзі багато хто з них повернувся додому. А в березні 2024 року інтенсивність російських обстрілів збільшилася з такою силою, що громаду офіційно визнали зоною ведення активних бойових дій і оголосили обов’язкову евакуацію населення - з примусовою евакуацією дітей.
На жаль, нині селище перетворилося на суцільні руїни. Перебувати там вкрай небезпечно, адже російські дрони прицільно б’ють по людях та транспортних засобах. Попри те, що за майже чотири роки війни на території громади багато місцевих мирних мешканців загинуло та отримали поранення внаслідок ворожих обстрілів, там досі залишаються жити люди: хтось повернувся з евакуації, а хтось нікуди і не виїжджав.
Серед тих, хто принципово тримається власної домівки і нікуди не збирається евакуюватися, - 43-річний Олексій Скоркін зі своїм батьком, якому вже за 70.
На диваках тримається світ
Олексій у минулому – співробітник, а згодом і керівник банку. Фінансовим установам чоловік присвятив понад 20 років свого життя, але весь час відчував себе не в «своїй тарілці». Аж поки одного разу не зрозумів, що роки плинуть, а те, про що мріяв з дитинства, так і не здійснилося.
- Із моєю творчою натурою було важко працювати з сухими цифрами, адже в банку не покреативиш, - ділиться ідеєю докорінно змінити власне життя Олексій. – Я обожнював допомагати батьку на пасіці, хотів стати бджолярем. Але не для того, аби заробляти на реалізації меду, а щоб створити оригінальний напрямок, який би поєднував усі мої мрії: займатися з бджілками, пропагувати здорове харчування з використанням продуктів, вирощених на власному подвір’ї. А ще я мріяв скинути з себе суворий діловий костюм і вдягтися в національне українське вбрання з широкополим солом’яним капелюхом. Сидячи на власноруч створеній під будинком етнографічній локації, радувати сусідів та земляків виконанням народних пісень, грою на домбрі, влаштовувати години читання, частувати людей борщем з печі! Та що там: приймати гостей з усього світу в своїй етнохатинці і прославляти рідну Велику Писарівку, щоб про неї знали далеко за її межами! Чи не забагато в мене бажань, незрозумілих для середньостатистичного мешканця? Ні, я ж не фантазер! Я - просто позитивна людина і хочу займатися улюбленими справами, які приноситимуть мені задоволення!
Омріяні заняття – в реальність!
Мріям судилося здійснитися, щоправда, частково й під час війни. Напередодні повномасштабного вторгнення Олексій звільнився з банку і зайнявся бджільництвом. І, як-то кажуть, понеслося! Чоловік настільки захопився творчістю, що його вже не зупиняють навіть ворожі бомби: він сам собі придумує ідеї, які втілює в прифронтове життя.
- У 2022 році я створив «Музей меду», облаштувавши під нього пошкоджену росіянами стареньку хатку, - розповідає ентузіаст. – За рік у іншому будиночку відкрив «Музей борщу та сала», а в 2025-му на місці частково зруйнованого багатоквартирного будинку, де знаходиться моя квартира - «Музей війни».
Зі слів співрозмовника, ідея створити музей війни на руїнах житлового приміщення в нього з’явилася після того, як з будинку евакуювалися всі мешканці. Тоді чоловік вирішив залатати дах, щоб дощі остаточно не знищили те, що залишилося в помешканні. Експозиціями музею стали речі, які знаходить Олексій та місцеві жителі на місцях влучання смертоносного залізяччя: уламки, осколки тощо. А перед будинком, де з’явилася вирва глибиною декілька метрів, чоловік висадив овочеві культури.
- Символічно - це місце прильоту КАБів, які несуть смерть, - пояснює своє рішення чоловік. – Але я вирішив показати людям, що життя триває навіть під цілодобовими обстрілами, і нічого його не зупинить. Тож висадив розсаду капусти та інших овочевих культур, дбайливо поливав кожну рослину водою, прополював, виростив та зібрав щедрий врожай. І все це - коли над головою літали та свистіли ракети і будь якої миті могло обірватися моє життя!
Їдальня для тварин: собачий рай
Наступним кроком стало створення «Їдальні для тварин». Просто одного разу Олексія вразили сумні очі цуценяти, яке чекало своїх хазяїв у зруйнованому під’їзді розбомбленого будинку.
- Через мої руки за цей рік пройшло приблизно 200 собак та котів, - каже чоловік. – Всі вони колись були домашніми улюбленцями, та з війною стали безпритульними. Тож саме для них я й створив локацію годівлі. Корми купую за власний рахунок. Добре, що у нас тут працюють деякі магазинчики, та й з сусідньої громади мені на замовлення корми привозять. Ще й небайдужі земляки допомагають. Окрім великописарівських тварин, я підгодовую ще й тих, що мешкають у селах: ті песики та котики самі до нас не прийдуть - тому я до них їжджу велосипедом. Під обстрілами, звісно ж. Бо тут тихо ніколи майже не буває.
Коли Олексій показав фотографії локації для годівлі безпритульних тварин, одразу ж виникла думка, що собаки в Великій Писарівці живуть у чудових умовах! Справа в тому, що ентузіаст сколотив гарну собачу буду та розфарбував її жовтогарячою фарбою, ще й квіточками прикрасив, як у казці! А потім туди ще й світло провів, щоб не було темно. Про таку цивілізацію мешканці безпосереднього прикордоння й самі мріють!
- Тваринам також потрібен комфорт і краса, - зазначає Олексій. – І дбати про них треба не менше, ніж про людей. Коли лунають вибухи, а песики лякаються – я беру їх на руки і спускаюся в підвал. Вони туляться та горнуться до мене, тицяються своїми мокрими носиками. Ну як їх можна зрадити?! Ці песики і надихають мене на творчість та дають мені сили жити й прикрашати зруйновану територію квітами!
До речі, з-під рук Олексія Скоркіна квіти «виростають» будь де. Він малює їх усюди, перетворюючи руїни на казковий світ. Фарби купує за свої кошти і обирає яскраві кольори, щоб було веселіше та приємніше дивитися.
Наразі чоловік працює над створенням каплички бджоляра, ідею якої він виношував протягом нинішнього року, і вже навіть отримав благословення місцевого священника.
«Я роблю це для себе!»
Звісна річ, погляди героя матеріалу не завжди співпадають з думкою деяких земляків, які вважають, що все, що робить Олексій, - не на часі.
- Війна триває вже четвертий рік, - каже мешканець Великої Писарівки. – Життя на паузу не поставиш, тому жити треба! Я лише намагаюся зробити світ добрішим та світлішим! Роблю все це для себе і отримую задоволення. Сам від цього щасливий і наповнюю щастям інших.
Бачу, що за четвертий рік війни люди вже виснажилися і в їхніх очах згасає вогник. Треба його підживлювати. Завжди всім кажу: «Робіть, садіть, живіть!». Це потрібно. Нам усім, щоб вижити!».
Оксана Ковальова
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фонду «Ірондель» або IRMI
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
