"Що б не робила - у голові складаються вірші"
Незламна переселенка Тетяна Надточій заряджається енергією власної творчості
НАША героїня - із прикордонної Великописарівщини. Там вона мала все, що робило її щасливою: рідну домівку, господарство, улюблені заняття. Серед яких - вірші. Тетяна разом із чоловіком виростили єдиного сина, раділи його успіхам... Та війна увірвалася в їх буденне життя.
Туга за батьківською хатою
«...Поїхати б туди, де в кожнім кроці / Мого дитинства й юності сліди. / Де сплинули роки, мов у гірськім потоці, / І друзі розлетілись хто куди...»
Ці римовані рядки - з вірша Тетяни, який вона написала ще в 2021 році. Тоді жінка навіть не здогадувалася, що пройде якихось три роки - і через повномасштабне вторгнення вона повернеться на рідну Охтирщину до батьківської хати. І вже там дуже сумуватиме за тим місцем, де й писався цей щемливий вірш.
Прикордонна Олександрівка - майже "нуль"...
Село на Великописарівщині стало для Тетяни Надточій осередком її власної родини. В 2001 році вони тут купили будинок, виховали сина... Жінка відчувала себе справжньою господинею створеного власними руками райського куточку. В 2017 році родина зробила в оселі ремонт, оновили меблі.
Сім’я жила розміреним сільським життям: вміли працювати, вміли й відпочивати. І могли собі дозволити купити те, про що мріяли. Наприклад, найгарнішу стінку! «Такої стінки, як у нас, більше ні в кого не було!» - згадує про предмет особливої гордості пані Тетяна.
Сім’я тримала трьох корів, поросят, домашню птицю. Обробляли город, збирали врожай із плодових кущів і дерев, вирощували квіти. А для душі пані Тетяна займалася літературною творчістю: де б не була, що б не робила, а в голові складаються вірші! І це давало відчуття справжнього щастя!
24 лютого 2022 року все перевернулося з ніг на голову. Олександрівка опинилася під постійним ворожим вогнем. Російські армійці спрямували на неї чи не весь спектр своєї зброї, намагаючись стерти населений пункт з лиця землі. Син Тетяни пішов захищати Україну, і материнське серце й душу щодня й щоночі ятрять переживання за його долю.
А після березневих подій нинішнього року Тетяна з чоловіком евакуювалися на малу батьківщину, оспівану в віршах: в село Олешню Охтирського району. Зрозумівши, що переїзд - це не на тиждень погостювати, подружжя почало перевозити нажите майно. Частинами, поступово і за можливості. Адже потрапити в Олександрівку, тобто на «нуль», дуже непросто. Та й перебування під носом у ворога вкрай небезпечне...
"У мене немає дому..."
Зі слів Тетяни, коли 24 травня її чоловік вчергове вирушив за речами, то побачив, як димить їхній будинок. Виявилося, в нього влучила ворожа бомба.
- Згоріло все, що наживали протягом життя, - говорить жінка. - Добре, що встигли хоча б щось вивезти. Я так люблю свою Олександрівку та свій дім. А тепер усе пропало. Нам з чоловіком - за 50, а ми залишилися абсолютно без нічого. Без даху над головою і без усього, на що заробляли довгі роки, не шкодуючи ні здоров’я, ні сил.
Пані Тетяна розуміє, що доживати віку доведеться там, де вона народилася. Спочатку думка про те, що вона вже ніколи не повернеться до Олександрівки, не давала їй спокою.
«Ні до чого не лежали руки, - ділиться переживаннями жінка. - Хоч це й рідна домівка, батьківська хата, але ж у мене вже був свій власний будинок і своє життя!»
 |
|
|
 |
|
|
Мама тримає стрій!
Матусі Тетяни - 82 роки. Дванадцять із них, після смерті батька, вона живе самотньо. Попри поважний вік, пані доволі жвава, все робить по господарству.
- Вона в нас командир! - каже пані Тетяна. - Мама - повноправна господарка власного обійстя. І хоча мені, доньці, вже перевалило за 50, а для неї я все одно залишаюсь дитиною, яка має бути слухняною, бо слово мами - закон!
Зі слів доньки, у мами було важке життя: народила трьох дітей, із жодним не сиділа в декреті, працювала дояркою на фермі. Діточками займалася бабуся.
«Щоб побачити маму, ми бігали до неї на роботу, - каже пані Тетяна. - Адже вона вдосвіта піднімалася та йшла на ферму, а поверталася з неї пізно ввечері. За 27 років безперервного стажу мама отримала нагороду «Майстер золоті руки».
Справа тата - живе!
Евакуювавшись до Олешні, родина Надточій продовжила справу батька Тетяни.
- Татуся називали садівником, адже він закінчив плодовий технікум і висадив у селі сад, - ділиться сімейною історією Тетяна. - Це було ще в 1979 році - дерева виросли і давали соковиті плоди. Але оскільки сад цей був несанкціонованим і до нього мали доступ абсолютно всі, то одного разу туди зайшли корови і все зламали. Тато дуже засмутився. В нього опустилися руки. Але в душі садівництво все одно залишилося - тому висадив сад у себе вдома. За ті 12 років, що батька немає, садок занепав. І от настав час його відновлення! Ми з чоловіком якраз цим і займаємося. Насадили черешні, груші, яблуні, а ще - плантацію полуниці!
Звісно ж, як би не завантажувала героїня статті себе важкою польовою роботою, а якщо людина творча, то для улюбленої справи голова завжди вільна! Отож і складає думки в римовані рядки, народжує поетичні твори, в яких оспівує всю біль рідної Олександрівки та усієї України.
Тетяну Надточій сміливо можна назвати героїчною мамою, адже вона чекає з фронту свого синочка. Відчути те, що коїться в душі цієї жінки, здатна лише мама, в якої теж дитина воює.
Дай Боже всім мамам дочекатися благополучного повернення дітей додому. Нашій героїні - щира подяка за те, що власними віршами підтримує моральний дух земляків!
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
У Сумах шукали 4-річну дівчинку
Як не загубити дитину в натовпі та що робити, якщо вона таки зникла
ОСТАННІМ часом трапляється немало НП, коли діти тікають з дому або йдуть у гості, не попереджаючи батьків. Підлітки можуть так проявляти свій характер, поводити себе ультимативно задля якоїсь конкретної цілі.... 
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
